До уваги пропонуємо огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за липень 2026 року – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_07_2026.pdf

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, констатовано, що відсутність державної реєстрації прав на земельну ділянку, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, не позбавляє власника квартири права на захист свого права користування цією ділянкою. Власник квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку має право на захист володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок та його прибудинкова територія, з моменту набуття права власності на таке приміщення;

– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, зауважено, що  встановлення банком лімітів та обмеження доступу до системи дистанційного обслуговування з метою мінімізації ризиків (за наявності підозри в шахрайстві) є правомірним заходом фінансового моніторингу;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що:

• невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків працівником, для якого запроваджено дистанційну форму роботи, не може кваліфікуватися як прогул (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). Законність звільнення за прогул оцінюється лише за тими обставинами, які роботодавець визначив у наказі про звільнення;
• для встановлення початку перебігу строку звернення до суду у справах про звільнення визначальним є факт вручення працівнику копії наказу про звільнення, а не момент, коли він дізнався про таке звільнення;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, звернено увагу на те, що:

• фіктивність шлюбу за ч. 2 ст. 40 СК України визначається відсутністю в обох сторін на момент реєстрації шлюбу наміру створити сім’ю та набути прав і обов’язків подружжя. Подальше припинення сімейних стосунків, намір розірвати шлюб або окреме проживання у зв’язку з проходженням військової служби не свідчать про фіктивність шлюбу і не є підставою для визнання його недійсним;
• спадкоємці (батьки) чоловіка, якого після смерті записано батьком дитини, мають право оспорювати його батьківство за аналогією до ч. 3 ст. 137 СК України, якщо за життя він з поважних причин не знав про такий запис;
• заборгованість за договором позики, укладеним одним із подружжя за письмовою згодою іншого, є солідарним зобов’язанням подружжя. Смерть позичальника як солідарного боржника не припиняє обов’язку другого з подружжя перед кредитором і не змінює його обсягу;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що перебіг позовної давності за вимогою про перерозподіл спадщини починається з моменту набрання законної сили рішенням суду, яким остаточно підтверджено статус особи як спадкоємця;

– у спорах, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, зауважено, що:

• відсутність встановленого у кримінальному провадженні факту протиправності дій органів досудового розслідування при тимчасовому вилученні майна та його своєчасне повернення виключають підстави для відшкодування моральної шкоди;
• якщо працівник керує транспортним засобом під час виконання трудових обов’язків, обов’язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на роботодавця, а не на працівника. У разі смерті фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки роботодавець відшкодовує моральну шкоду незалежно від вини за правилами статей 1172, 1187 ЦК України;
• солідарна відповідальність за відшкодування шкоди у формі упущеної вигоди настає лише за умови доведення спільності протиправних дій або бездіяльності відповідачів, їхньої вини та причинного зв’язку між такими діями й неподільною шкодою. Перебування заподіювача шкоди у шлюбі саме по собі не свідчить про спільне завдання шкоди другим із подружжя та не є підставою для солідарного стягнення збитків;

– щодо застосування норм процесуального права звернено увагу на те, що:

• перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу за заявою відповідача після смерті позивача та спливу значного часу суперечить принципу юридичної визначеності (res judicata). Подання заяви про такий перегляд з формальних процесуальних підстав за обізнаності про смерть сторони є зловживанням процесуальними правами;
• ухвала суду першої інстанції про відмову в прийнятті до провадження клопотання про скасування заходів забезпечення позову, постановлена після набрання законної сили рішенням, підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Відсутність такої ухвали в переліку ч. 1 ст. 353 ЦПК України не є підставою для повернення апеляційної скарги, якщо іншого способу реалізації права на апеляційний перегляд немає;
• подання позивачем заяви про відмову від позову є самостійною підставою для закриття провадження за п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, якщо така відмова відповідає дійсній волі позивача, не суперечить закону та не порушує права інших осіб. Добровільне виконання відповідачем заявленої вимоги після відкриття провадження не змінює цієї підстави закриття провадження на відсутність предмета спору;

– у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС зауважено, що кошти, отримані особою як грошове забезпечення безвісно відсутнього військовослужбовця, є коштами цього військовослужбовця, а не доходом одержувача. Такі кошти не підлягають врахуванню як заробіток (дохід) боржника при визначенні розміру аліментів та заборгованості зі сплати аліментів.

Верховний Суд